Роль соціальних медіа в організації «арабської весни»

               

Анотація. Стаття присвячена феномену соціальних медіа та іх ролі в організації «арабської весни». Виділяються і описуються характерні особливості соціальних медіа, як ефективного засобу спілкування. Метою дослідження є з'ясувати, чи були соціальні медіа життєво важливим компонентом в ході революції, або вони просто прискорили неминучі революційні процеси?

Епоха інтернет-революцій тільки починається. Вона ще не досліджена, навіть не осмислена цілком, неясні її кордони і межі в політичному вимірі. Події 2011 року на арабському Сході з повною безумовністю показали: людство входить в нову епоху політичного устрою, для якої найважливішим чинником стає загальнодоступний Інтернет.

Ключові слова. Арабська весна, соціальні медіа, Twitter,Facebook , Youtube соціальні мережі, твіттер-революція

З грудня 2010 р. країни арабського світу захлеснула революційна хвиля соціальних протестів, що призвела за собою відставку режимів в одних країнах, репресії упереміж з реформами в інших, а подекуди - громадянську війну і фактичний крах державності. Ці події, відгукнулися на величезному просторі та  стали відомі як Арабська весна і Twitter / Facebook-революції.

Поняття «соціальних медіа» з'явилося порівняно недавно у зв'язку з появою ряду нових технологій (RSS, блоги ) і інтернет-ресурсів (онлайнові соціальні мережі, відеохостинги та інші).

Соціальні медіа - це набір онлайнових технологій, які дозволяють користувачам спілкуватися між собою. Спілкування може приймати різні форми - користувачі можуть ділитися своїми думками, досвідом і знаннями, взаємодіяти один з одним, налагоджувати контакти, а також ділитися новинами, інформацією, відео, фото, музикою і лінкам. Це насамперед комплексне поняття, що поєднує в собі безліч різновидів Інтернет-форумів, блогів, вікі, відеохостингів.

Соціальні медіа здатні збирати аудиторію, порівняну з аудиторією традиційних медіа. А Facebook за чисельністю багато хто вважає 3 країною в світі за кількістю населення після Китаю та Індії.

Важливість ролі соціальних медіа в арабських повстаннях в значній мірі є на даний момент дискусійною. Деякі вважають, що соціальні медіа були головними призвідниками повстання, в той час як інші стверджують, що вони являють собою всього лише інструмент, що Twitter це просто засіб зв'язку, це ефективний засіб, але врешті-решт, всього лише засіб.

У будь-якому випадку, сприйняття соціальних медіа змінилося, а їх роль у повстаннях продемонструвала світу свою владу. Такий засіб обміну  інформацією дозволив світу залишатися в курсі про найближчі масові протести і сприяти їх організації. Дев'ять з десяти єгиптян і сирійців відповіли, що вони використовують Facebook і twitter, щоб організувати акції протесту і поширювати інформацію.

Дослідники з Університету Вашингтона переглянули більше 3 мільйонів твітів, провели незліченну кількість годин при перегляді відео YouTube і сотні повідомлень в блогах, щоб з'ясувати, чи дійсно соціальні медіа, такі як Twitter і Facebook зіграли першорядну роль у революційній хвилі «арабської весни», що прокотилася по частині Близького Сходу та Північної Африки на початку 2011.

Виходячи з даних досліджень можна зробити певні висновки, щодо даної проблеми.

По-перше, соціальні медіа дійсно зіграли центральну роль у формуванні політичних дебатів в арабському світі. Дослідження показало, що соціальні медіа були активно використані для проведення політичних розмов з ключових питань переважно серед молодого, міського, відносно добре освіченого населення, багато з яких були жінки. Активна участь жінок як лідерів і демонстрантів кинула виклик старим стереотипам, що стосуються пасивності арабських або мусульманських жінок. Єгипетська активістка Асма Махфуз стала відомою на весь світ, як «Лідер революції», насамперед  після публікації її онлайн-відео, в якому вона закликає молодь вийти на вулиці і протестувати. До і під час революції, ці люди використовували Facebook, Twitter, і YouTube, щоб чинити тиск на правлячу владу.

По-друге, сплеск революційних розмов «онлайн» часто передували основним подіям, але вже в реальності. Самі уряди визнавали владу опозиційних рухів, які використовували соціальні медіа. У Тунісі, чиновники намагалися блокувати Facebook та інші сайти блогерів-активістів, які використовували соціальні медіа з метою поширення критичних новин про уряд. Але існують  декілька інщих видів тактики для стримування громадських рухів окрім радикального блокування.

 Одна з них зводиться до цензури. У жовтні 2011 р. була опублікована доповідь, згідно з якою американська компанія «Blue Coat Systems», що займається забезпеченням безпеки в мережі Інтернет, поставляла сирійському режиму технології цензури. Подібні технології використовувалися для цензурування контенту, який вважався шкідливим для режиму. І це можна спостерігати в цілому ряді країн, включаючи Китай та Іран.

Ще одна тактика має на увазі те, що люди, безпосередньо пов'язані з режимом або є його прихильниками, використовують Інтернет для того, щоб наповнити простір, в якому обговорюється революційна діяльність, прорежимним контентом. Ми спостерігали це в Бахрейні в 2011 р., в Сирії до початку війни. Це більш традиційна боротьба, що відноситься до галузі зв'язків з громадськістю. Мета даної тактики - створити враження розброду думок щодо того, поганий режим або навпаки. А це, в свою чергу, ускладнює появу єдиного фронту, який насправді хочуть представляти собою повстанці.

Опозиціонери в свою чергу знаходили способи долати заборони. Так, після блокування сайту Twitter  вони продовжили залишати в ньому записи за допомогою сторонніх приладів, не звертаючись до сайту Twitter безпосередньо, а також за допомогою SMS-повідомлень. Після того, як відключили Інтернет, корпорація Google спеціально для Єгипту розробила систему користування сервісом Twitter через голосовий телефонний зв'язок.

Підтримку учасникам заворушень надавала і неофіційна частина мережевої спільноти. Так, анонімна група хакерів, відома своїми DDoS-атаками на сайти організацій-супротивників WikiLeaks, пригрозила подібними діями урядовим сайтам Єгипту, якщо цензура Інтернету не буде припинена.

Інтернет в Єгипті залишався відключеним протягом шести днів, а вже через кілька місяців потому соціальною мережою Facebook скористався з політичних цілей вже прем'єр-міністр країни Эссам Шараф: після чергової урядової кризи він влаштував в мережі опитування, кого призначити новими міністрами.

Якби уряд вибрав не контроль над соц. медіа, а, їх моніторинг, то він міг би принаймні прийти до розуміння справжньої глибини та масштабів невдоволення населення таким чином, щоб відповісти на нього більш продуктивно.

По-третє, соціальні медіа сприяли розповсюдженню демократичних ідей в інші країни від першопрохідців Єгипту і Тунісу. Дані дослідження показують, що прихильники демократії в Єгипті і Тунісі використовували соціальні медіа, щоб возз'єднатися з іншими активістами за межами своєї країни. З одного боку, ці зв'язки допомагали інформувати Захід про події в регіоні. З іншого, вони сприяли підняттю революційних настроїв, які почалися в Єгипті та Тунісі, в сусідніх країнах, де подібні демократичні протести розпочнуться пізніше.

По-четверте, і на мою думку найцікавіший висновок, більшість людей, які використовували хештегі, пов'язані з подіями «арабської весни», насправді не належали ні до арабського регіону, ні до країни походження хештега. Але все ж значне число користувачів імовірно посилали повідомлення в Twitter c місця подій.

Зрозуміло, між країнами були відмінності. У Єгипті частка людей, які посилали повідомлення в Twitter, виявилася більш високою, у порівнянні з Лівією і Єменом, для яких характерні дуже низькі показники користування Інтернетом. Число людей, які посилали повідомлення в Twitter з цих країн, було значно менше.

Деякі події, на яких фокусували увагу і про які багато писали міжнародні ЗМІ (наприклад, «відхід Мубарака з поста президента» або «посилення напруженості в Лівії»), збігалися за часом з активізацією надходження повідомлень в Twitter за допомогою конкретного хештегу від сторонніх спостерігачів. Таким чином, ми виявили, що увага зовнішнього світу направлялося насамперед ЗМІ.

Коли ЗМІ послабили увагу до цих подій, змінилося і співвідношення людей, які посилали повідомлення в Twitter в ці хештегі, - число авторів твітів з арабського регіону і країн походження хештегов різко зросла.

Чи була арабська весна дійсно Facebook-революцією?

Коли емоційні фотографії насильства в Тунісі та сусідніх з нею країн були розміщені в Інтернеті, вони швидко поширилися і допомогали стимулювати місяці революції в 2011 році. Західний світ став святкувати успіх нових ЗМІ, і ідея Арабської весна, як "Facebook революції» поширилася так швидко, як повідомлення у відомому твіттері. Одна єгипетська пара навіть назвала свою дитину на честь Facebook. І як тут не згадати радянських Владлена (Володимир Ленін) і Даздраперма (Хай живе Перше травня)?

Але чи були соціальні медіа життєво важливим компонентом в ході революції, або вони просто прискорили неминучі революційні процеси? Дебати тривають і донині.

На мою думку, соціальні медіа не були причиною або каталізаторами, вони скоріше виступали засобоми організації і координації процесів, адже в світі існують і спалахують з періодичністю сотні повстань і без соціальних медіа.

Повалити режим не можуть ніякі медіа. Це роблять люди - прості єгиптяни і тунісці, багато з яких виходили на вулицю, майже нічого не знаючи про Facebook. Характерно, що після того як уряд Єгипту відрізало країну від глобальної мережі, протести продовжилися з колишньою силою ... Тому Інтернет явно не був головною діючою силою цих революцій.

Несерйозно говорити про те, що велика соціальна революція може відбутися через вплив групи інтернет-користувачів ... Твіттер або Фейсбук дають певні можливості для людей, які хочуть організуватися. Але якщо у людей немає цієї потреби, тут марно щось робити.

Революція - це перш за все люди, у випадку якщо суспільство не готове активно втручатися в життя країни, то будь-які медія безсилі.

Найвідоміші герої подій - єгипетський блогер Ваель Гонім й туніський блогер Ліна Бен Менні - надовго привернули до себе увагу світових ЗМІ: вони розглядалися в якості вірогідних претендентів на Нобелівську премію миру 2011 року, а американський журнал Time,що щороку складає список ста найвпливовіших людей в світі, назвав Гоніма, вихід книги якого «Революція 2.0» був анонсований на початок 2012 року, найвпливовішою людиною 2011 року.

Не можна сказати, що справа тільки в Інтернеті. За даними ООН, середній вік жителів Тунісу і Єгипту - 21 і 24 роки , а зростаюче безробіття, особливо серед молоді, низький рівень життя, жорстокість поліції і корупція - складають ту саму вибухову суміш , до якої потрібно просто піднести гніт. Інтернет лише підпалив сірник.

Принципова новизна цього інструменту полягає в тому, що використання соціальних медіа дозволяє протестувальникам самим контролювати відбір фактів та новин, що дає їм можливість протистояти традиційним ЗМІ, часто фільтруючим подібного роду новини .

Соціальні мережі зламали психологічний бар'єр страху, допомагаючи багатьом підключитися до обміну інформацією. Це призвело до збільшення незадоволених активістів в арабському світі, знаючи, що вони не самотні, що є інші, які відчувають на собі таку ж жорстокість,труднощі і відсутність правосуддя. Соціальні мережі надали можливість активістам швидкого поширення інформації в обхід урядових обмежень.

Тобто протестуючі поставляли світу новини, фотографії та відеоматеріали. Кілька років тому протестуючі таким же чином використовували мобільні телефони. Однак соціальні медіа привнесли у цей процес безпрецедентну швидкість і масштаб. Вони спростили децентралізовану організацію протесту і збільшили видимість на міжнародній арені як протестуючих, так і відповідних реакцій урядів на місцях.

Список використаних джерел:

 

1.     Twitter, Facebook and YouTube’s role in Arab Spring (Middle East uprisings) [UPDATED 10/12/12]http://socialcapital.wordpress.com/2011/01/26/twitter-facebook-and-youtubes-role-in-tunisia-uprising/

2.     Ramesh Srinivasan . Taking power through technology in the Arab Spring

http://www.aljazeera.com/indepth/opinion/2012/09/2012919115344299848.html

3.     Нобелевскую премию мира могут вручить арабским блогерам. РБК (28 сентября 2011 года)

4.     Египтянин назвал свою дочь в честь Facebook. ИА «Росбалт» (21 февраля 2011 года).

5.     Twitter подтвердил блокировку сервиса в Египте. «Лента.ру» (26 января 2011 года)

6.     Черненко, Е. «Это была настоящая информационная война, и мы её выиграли». «Коммерсантъ-Online» (9 марта 2011 года)

7.     Египтяне благодаря Google смогут выходить в Twitter без интернета. РИА «Новости» (1 февраля 2011 года).

8.     Филина, О. Сетевая революция. «Огонёк», № 5 (5164) (7 февраля 2011 года).

Автор :   Калашникова Н.О.
Студентка 4-го курсу Донецького Національного Университету,
историчного факультету,

Спеціальність: Міжнародні відносини.

E-mail: natalykalashnikova92@gmail.com